ЗАКОН УКРАЇНИ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг

ПРОЕКТ
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання                                                                                          адміністративних послуг
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:


І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості
Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122 із наступними
змінами):
1) в абзаці першому статті 197 слова «, а також проживання громадян без
реєстрації місця проживання чи перебування» виключити;
2) в абзаці першому статті 199 слова «або без реєстрації місця
проживання чи перебування» виключити;
3) у частині другій статті 217 слова «у пункті 5» замінити словами
«у пунктах 2 та 5»;
4) у статті 219:
частину першу після цифр «1861
» доповнити цифрами «, 197, 198»;
доповнити частиною другою такого змісту:
«Від імені виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад
розглядати cправи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями
197, 198 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право
керівники відповідних центрів надання адміністративних послуг.»;
5) у частині першій статті 2222
слова «(статті 197 – 201, частина перша
статті 203, статті 204, 205, 206)» замінити словами «(статті 199 – 201, частина
перша статті 203, статті 204 -206)»;
6) пункт 2 частини першої статті 255 після цифр «1865
» доповнити
цифрами «, 197, 198»;
7) частину першу статті 258 після цифр «1853
» доповнити словами та
цифрами «, статтями 197 та 198 (при накладенні адміністративного стягнення
у вигляді попередження в центрі надання адміністративних послуг)».
2. Статтю 12 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради
України, 2002 р., № 3-4, ст. 27) доповнити пунктом «а1
»такого змісту:
«а1
) забезпечення надання відомостей з Державного земельного кадастру
відповідно до закону;».2
3. У Законі України «Про дорожній рух» (Відомості Верховної Ради
України, 1993 р., № 31, ст. 338 із наступними змінами):
1) в абзаці тринадцятому статті 4 слова «у відповідних підрозділах
Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього
руху» замінити словами «у відповідних виконавчих органах міських рад міст
обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення,
Севастопольській міській, районних, районних у місті Києві державних
адміністраціях»;
2) статтю 5 доповнити частиною другою такого змісту:
«Севастопольська міська державна адміністрація здійснює державну
реєстрацію транспортних засобів та видачу посвідчень водія транспортного
засобу відповідно до цього Закону.»;
3) статтю 6 доповнити частиною третьою такого змісту:
«Виконавчі органи міських рад міст обласного та/або республіканського
Автономної Республіки Крим значення, районні, районні у місті Києві
державні адміністрації здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів
та видачу посвідчень водія транспортного засобу відповідно до цього
Закону.»;
4) у статті 15:
у частині четвертій слова «, успішно скласти теоретичний і практичний
іспити» замінити словами «(з успішним складанням теоретичного і
практичного іспитів)»;
частину восьму викласти в такій редакції:
«Теоретичний і практичний іспити для отримання права на керування
транспортними засобами відповідної категорії складаються в акредитованому
закладі, який здійснює підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації
водіїв транспортних засобів.»;
після частини восьмої доповнити новою частиною такого змісту:
«Зразок документу, що засвідчує проходження підготовки,
перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та
успішне складання ними теоретичного і практичного іспитів для отримання
права на керування транспортними засобами відповідної категорії,
затверджується Кабінетом Міністрів України.».
У зв’язку з цим частини дев’яту, десяту вважати відповідно частинами
десятою, одинадцятою;
5) доповнити Закон статтями 151
- 152
такого змісту:
«Стаття 151
. Посвідчення водія транспортного засобу
1. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та право цієї
особи на керування транспортними засобами відповідної категорії.3
2. Посвідчення водія видається виконавчим органом міської ради міста
обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення,
Севастопольською міською, районною, районною у місті Києві державною
адміністрацією (далі – уповноважений орган).
3. Видача посвідчення водія проводиться незалежно від реєстрації місця
проживання особи, що звернулась за його видачею.
4. Для отримання посвідчення водія особа, яка відповідає вимогам,
зазначеним у статті 15 цього Закону, подає до уповноваженого органу
заяву-анкету до якої додаються:
1) копія паспорта громадянина України або паспортного документа
іноземця чи особи без громадянства або документа, що його замінює;
2) одна фотокартка розміром 3,5 х 4,5 см;
3) документ, встановленого зразка, що засвідчує проходження
підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних
засобів та успішне складання ними теоретичного і практичного іспитів для
отримання права на керування транспортними засобами відповідної категорії,
виданий акредитованим закладом;
4) медична довідка встановленого зразка;
5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за видачу
посвідчення водія.
6. Для обміну посвідчення водія без зміни категорії транспортного
засобу, подаються документи, зазначені у частині 5 цієї статті. При цьому,
замість документу, зазначеного у пункті 3 частини 5 цієї статті, подається
посвідчення водія, що підлягає заміні.
7. За видачу посвідчення водія (у тому числі замість втраченого або
викраденого), його обмін справляється адміністративний збір у розмірі, що
становить 0,15 мінімальної заробітної плати.
8. Посвідчення водія видається у строк не більше двох робочих днів з
моменту прийняття заяви-анкети та документів, передбачених цією статтею.
9. Посвідчення водія виготовляється у формі картки. Зразок посвідчення
водія затверджується Кабінетом Міністрів України.
На лицьовому боці посвідчення водія інформація розміщується в такій
послідовності:
1) назва держави;
2) назва документа;
3) прізвище, ім’я, по батькові особи;
4) дата і місце народження;
5) дата виготовлення документа;
6) дата закінчення терміну дії;
7) уповноважений орган, що видав документ (код);4
8) серія і номер документа;
9) підпис особи;
10) категорія;
11) особливі відмітки.
У лівій частині лицьового боку посвідчення водія розміщується
зображення обличчя особи.
На зворотному боці посвідчення водія ліворуч друкуються номери та
назви полів відповідно до інформації, що вноситься з лицьового боку
посвідчення водія, та зазначається така інформація:
1) прізвище особи;
2) ім’я та по батькові;
3) дата і місце народження;
4) дата виготовлення документа;
5) дата закінчення терміну дії документа;
6) уповноважений орган, що видав документ (код);
7) серія і номер документа;
8) відцифрований підпис особи;
9) категорія;
10) «Категорія діє з»;
11) «Категорія діє до»;
12) обмеження.
У нижній лівій частині зворотного боку посвідчення водія зазначається
серія і номер документа.
Праворуч друкується таблиця, в якій зазначаються категорії
транспортних засобів з піктограмами, та інформація про категорії
транспортних засобів, право на керування якими підтверджує посвідчення
водія, строки дії категорії та обмеження.
Назва держави і назва документа зазначаються українською, російською,
англійською та французькою мовами. Інформація про прізвище та ім’я особи
зазначається українською мовою і латинськими літерами. Всі інші написи у
посвідченні водія зазначаються українською та англійською мовами.
10. Підставами для відмови у видачі посвідчення водія є:
невідповідність заявника вимогам, зазначеним у статті 15 цього Закону;
подання неповного пакета документів, згідно із встановленим цим
Законом переліком;
виявлення у поданих документах недостовірної інформації.
11. Відомості про особу, яка отримала посвідчення водія, вносяться до
Єдиного державного реєстру посвідчень водія.
Стаття 152
. Реєстр посвідчень водія транспортного засобу5
1. Для автоматизованого обліку посвідчень водія, що видаються
уповноваженими органами, створюється та ведеться Єдиний державний
реєстр посвідчень водія.
2. Держателем Єдиного державного реєстру посвідчень водія є
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
безпеки дорожнього руху.
3. Адміністратор Єдиного державного реєстру посвідчень водія
визначається Кабінетом Міністрів України.
4. Ведення Єдиного державного реєстру посвідчень водія здійснюється
уповноваженими органами у порядку, визначеному центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері
безпеки дорожнього руху.»;
6) доповнити Закон статтею 331
такого змісту:
«Стаття 331
. Реєстр транспортних засобів
1. Для автоматизованого обліку транспортних засобів, що
використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і
підлягають державній або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників
створюється і ведеться Єдиний державний реєстр транспортних засобів.
2. Держателем Єдиного державного реєстру транспортних засобів є
центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
безпеки дорожнього руху.
3. Адміністратор Єдиного державного реєстру транспортних засобів
визначається Кабінетом Міністрів України.
4. Ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, що
підлягають державній реєстрації здійснюється уповноваженими органами.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у
сфері безпеки дорожнього руху, у випадках встановлених законом, здійснює
внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей
щодо проведення відомчої реєстрації транспортних засобів.»;
7) статтю 34 викласти в такій редакції:
«Стаття 34. Реєстрація та облік транспортних засобів
Державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні
комплексу заходів, пов’язаних із перевіркою документів, які є підставою для
здійснення реєстрації, оформленням і видачею реєстраційних документів та
номерних знаків.
Здійснення інших заходів, пов’язаних із звіркою, дослідженням
ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу
до проведення державної реєстрації проводиться виключно у випадках,
встановлених законом, або за бажанням їх власників. 6
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе
процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі
інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації
на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх
типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні
машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до
них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних
дорогах державного значення.
Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та
мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та
напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних
засобів здійснюються уповноваженими органами та центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього
руху, в межах повноважень, визначених законом.
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на
законних підставах, зобов’язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм
транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного
оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що
потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Державна реєстрація транспортного засобу проводиться на підставі
заяви власника, і документів, що підтверджують правомірність придбання,
отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів,
відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам
безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін
до реєстраційних документів.
У випадках, встановлених законом, або за бажанням власника
транспортного засобу до заяви також додаються документи, що
підтверджують здійснення заходів, пов’язаних із звіркою, дослідженням
ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу.
Державна реєстрація транспортного засобу здійснюється у день
звернення особи.
Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначається
Кабінетом Міністрів України.
За державну реєстрацію транспортного засобу стягується
адміністративний збір (крім першої реєстрації транспортного засобу, за який
сплачується збір відповідно до податкового законодавства), розмір якого
становить:
1) для мопедів, мотоциклів, автомобілів спеціального призначення,
механізмів для сільськогосподарських робіт, причепів (напівпричепів) –
0,08 мінімальної заробітної плати;7
2) для легкових автомобілів та інших транспортних засобів (в тому
числі, автобусів, мікроавтобусів, вантажних і вантажопасажирських
автомобілів) – 0,3 мінімальної заробітної плати.
Підставами для відмови у державній реєстрації транспортного засобу є:
подання неповного пакета документів, згідно із встановленим цим
Законом переліком;
виявлення у поданих документах недостовірної інформації;
негативний висновок за результатами проведених експертиз та
обстежень пов’язаних із звіркою, дослідженням ідентифікаційних номерів
складових частин та оглядом транспортного (у разі їх проведення).
Відомості про державну реєстрацію транспортних засобів вносяться до
Єдиного державного реєстру транспортних засобів, який ведеться для
автоматизованого обліку транспортних засобів, що використовуються на
вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній
або відомчій реєстрації, та відомостей про їх власників.
Органи, які здійснюють відомчу реєстрацію транспортних засобів, що
використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування,
після реєстрації (внесення змін у відомості про реєстрацію) транспортного
засобу невідкладно подають відомості про нього до центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього
руху, для внесення їх до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил
України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби
України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби
спеціального зв’язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальної
служби цивільного захисту, житлово-комунального господарства, а також тих,
що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального
користування, здійснюють:
транспортних засобів, які належать військовим частинам, об’єднанням
чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, -
уповноважений орган Міністерства оборони України;
транспортних засобів, які належать Національній гвардії України, -
уповноважений підрозділ Головного органу військового управління
Національної гвардії України;
транспортних засобів, які належать Державній прикордонній службі
України, – уповноважений підрозділ спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного
кордону;
транспортних засобів, які належать Державній спеціальній службі
транспорту, – уповноважений підрозділ органу управління Державної
спеціальної служби транспорту; 8
транспортних засобів, які належать Державній службі спеціального
зв’язку та захисту інформації України, – уповноважений орган спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань організації
спеціального зв’язку та захисту інформації;
транспортних засобів, які належать Оперативно-рятувальній службі
цивільного захисту, – уповноважений орган спеціально уповноваженого
центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;
великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних
транспортних засобів – центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері охорони праці;
трамваїв і тролейбусів – центральний орган виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері транспорту;
перегонових і спортивних транспортних засобів – центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури і
спорту;
тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських,
дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки,
інших механізмів – центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому
комплексі.
Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних
засобів визначається Кабінетом Міністрів України. Для ведення відомчого
обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими
вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-
облікові системи. Відомості відомчого обліку щодо зазначених транспортних
засобів є складовою частиною Єдиного державного реєстру транспортних
засобів.
На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні
документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та
закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля
бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних
засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на
які покладений обов’язок щодо їх реєстрації.
Єдині зразки державних номерних знаків та вимоги до них, у тому числі
тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються
державними стандартами України.
Власники транспортних засобів, зареєстрованих в уповноважених
органах, можуть замовити один додатковий комплект номерних знаків, який
виготовляється за їх індивідуальним замовленням та відповідає вимогам
стандартів.»;9
8) у статті 35 слова «у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх
справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху» замінити словами
«в уповноважених органах»;
9) у частині першій статті 521
:
в абзаці третьому слова «, здійснення державної реєстрації та обліку
транспортних засобів, приймання іспитів для отримання права керування
транспортними засобами і видача відповідних документів» виключити;
в абзаці одинадцятому слова «ведення автоматизованого обліку»
замінити словом «внесення».
4. У статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в
Україну громадян України» (Відомості Верховної Ради України, 1994 р.,
№ 18, ст. 101; 2013 р., № 40, ст. 522):
1) у частині першій:
слова «у видачі паспорта» замінити словами «у виїзді за кордон»;
пункт 8 виключити;
2) частину другу виключити;
3) частину третю викласти у такій редакції:
«Громадянин України, у разі виникнення обмежень, передбачених цією
статтею, повідомляється уповноваженим органом про такі обмеження.
Контроль за дотриманням обмежень, передбачених цією статтею,
здійснюється органами Державної прикордонної служби України, на основі
інформації, отриманої від інших уповноважених органів державної влади.».
5. У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Відомості
Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами):
1) пункт «б» частини першої статті 33 доповнити новим підпунктом
такого змісту:
«13) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно
до закону;»;
2) доповнити Закон статтею 371
такого змісту:
«Стаття 371
. Повноваження в сфері реєстрації місця проживання
фізичних осіб
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад
належать такі власні (самоврядні) повноваження:
1) формування та ведення реєстру мешканців територіальної громади
відповідно до закону;
2) реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб у
межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці відповідно до
закону.»;10
3) у статті 38:
у пункті «б» частини першої:
підпункт 7 після слів «у встановленому порядку» доповнити словами
«юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,»;
доповнити новим підпунктом 71
такого змісту:
«7
1
) реєстрація у встановленому порядку прав на нерухоме майно та їх
обтяжень;»;
пункт 2 частини другої викласти в такій редакції:
«2) сприяння у забезпеченні додержання правил паспортної системи,
здійснення реєстрації транспортних засобів, видача посвідчень водія;».
6. У Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та
фізичних осіб – підприємців» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р.,
№ 31-32, ст. 263 із наступними змінами):
1) в абзаці четвертому частини першої статті 1 слова «центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної
реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» виключити;
2) у частині четвертій статті 3 слова «Центральний орган виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації
юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців,» замінити словами
«Державний реєстратор»;
3) у статті 6:
частину другу викласти в такій редакції:
«2. Функції державного реєстратора здійснює посадова особа
виконавчого органу міської ради міста обласного значення або
республіканського значення в Автономній Республіці Крим, районної,
районної у місті Києві та Севастополі державній адміністрації, в тому числі
адміністратор центру надання адміністративних послуг, за умови наявності
сертифікату доступу до роботи у Єдиному державному реєстрі, виданого
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у
сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
Порядок видачі, тимчасового обмеження та анулювання сертифікату доступу
до роботи у Єдиному державному реєстрі визначається Міністерством юстиції
України.
Отримання сертифікату не вимагається, якщо особа до призначення на
посаду мала досвід роботи на посаді державного реєстратора протягом
останніх двох років.
Державний реєстратор має посвідчення державного реєстратора та
власну печатку, опис яких затверджується Міністерством юстиції України.»;
доповнити новими частинами такого змісту:11
«7. Функції державного реєстратора може виконувати особа з вищою
освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра та стажем роботи на
державній службі або в органах місцевого самоврядування не менше одного
року, або стажем роботи в інших сферах не менше трьох років.
8. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи
державного реєстратора здійснює відповідний виконавчий комітет міської
ради міста обласного значення або республіканського значення в Автономній
Республіці Крим, районна, районна в містах Києві та Севастополі державна
адміністрація.
Якщо кількість державних реєстраторів у виконавчому комітеті міської
ради міста обласного значення або республіканського значення в Автономній
Республіці Крим, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної
адміністрації становить три і більше осіб, для організаційного та матеріально-
технічного забезпечення роботи державних реєстраторів створюється
відповідний структурний підрозділ (відділ, управління) виконавчого комітету
міської ради міста обласного значення або республіканського значення в
Автономній Республіці Крим, районної, районної в містах Києві та
Севастополі державної адміністрації, який очолює один з державних
реєстраторів.»;
4) у статті 7:
у назві статті слова «центрального органу виконавчої влади, що реалізує
державну політику» замінити словами «органів державної влади та органів
місцевого самоврядування»;
перед частиною першою доповнити новою частиною такого змісту:
«1. Міністерство юстиції України:
забезпечує формування державної політики у сфері державної реєстрації
юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;
розробляє та затверджує нормативно-правові акти у цій сфері;
узагальнює практику застосування нормативно-правових актів з питань
державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;
здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами
України.».
У зв’язку з чим частину першу вважати частиною другою;
у частині другій:
в абзаці другому слова «забезпечує реалізацію державної політики»
замінити словами «реалізує державну політику»;
абзаци четвертий – п’ятий та сьомий – дев’ятий виключити;
доповнити новими абзацами такого змісту:12
«забезпечує оприлюднення відомостей Єдиного державного реєстру про
проведення реєстраційних дій;
видає, тимчасово обмежує та анулює сертифікат доступу до роботи у
Єдиному державному реєстрі;
здійснює розгляд скарг в адміністративному порядку на рішення, дії,
бездіяльність державних реєстраторів.»;
після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:
«3. Виконавчі органи міської ради міста обласного значення або
республіканського значення в Автономній Республіці Крим, районна, районні
у місті Києві та Севастополі державні адміністрації (далі – органи державної
реєстрації прав):
формують та ведуть Єдиний державний реєстр;
забезпечують органи державної влади та органи самоврядування
інформацією з Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України;
здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами
України.»;
5) частину п’яту статті 16 викласти в такій редакції:
«5. Єдиний державний реєстр створюється центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації
юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, який є його розпорядником.
Формування та ведення Єдиного державного реєстру здійснюють органи
державної реєстрації прав. Адміністратором Єдиного державного реєстру є
державне підприємство, що належить до сфери управління центрального
органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної
реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.»;
6) у статті 20:
частини третю та четверту викласти в такій редакції:
«3. Форма витягу, довідки та виписки з Єдиного державного реєстру
встановлюється Міністерством юстиції України. Витяг, довідка та виписка з
Єдиного державного реєстру формуються програмними засобами Єдиного
державного реєстру та створюються у формі паперового або електронного
документу. Витяг, довідка та виписка з Єдиного державного реєстру, які
створюються у формі паперового документу – підписуються державним
реєстратором і засвідчуються його печаткою, а ті, що створюються в
електронному вигляді – засвідчуються електронним цифровим підписом
державного реєстратора.
Порядок надання державним органам та органам місцевого
самоврядування даних в електронному вигляді з Єдиного державного реєстру
встановлюється Міністерством юстиції України.13
4. Відомості з Єдиного державного реєстру у випадку особистого
звернення запитувача таких відомостей до державного реєстратора надаються
у день надходження запиту.
Строк надання відомостей з Єдиного державного реєстру за письмовим
запитом запитувача таких відомостей, який надійшов засобами поштового
зв’язку, не повинен перевищувати двох робочих днів з дня отримання
запиту.»;
частину восьму після слів «Державні органи» доповнити словами «та
органи місцевого самоврядування».
7. У Законі України «Про свободу пересування та вільний вибір місця
проживання в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 15,
ст. 232; 2011 р., № 23, ст. 160; 2013, № 30, ст. 343, № 51, ст. 716; 2014 р.,
№ 22, ст. 775, № 26, ст. 892, із змінами, внесеними Законом України
від 2 вересня 2014 року № 1673-VII):
1) у статті 3:
в абзаці третьому слова «чи перебування» та «чи перебувати»
виключити;
абзац четвертий виключити;
абзац п’ятий викласти в такій редакції:
«місце проживання – житловий будинок, квартира, приміщення,
придатне для проживання в ньому, що має поштову адресу та розташоване у
межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, у якому особа
проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального
обслуговування та соціального захисту, військові частини;»;
абзаци сьомий та восьмий викласти в такій редакції:
«орган реєстрації – виконавчий орган сільської, селищної або міської
ради, сільський голова (у разі не утворення виконавчого органу), що здійснює
реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території
відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються
повноваження відповідної ради або рад (у разі укладання договору про
співробітництво територіальних громад);
реєстрація місця проживання особи – внесення відомостей про місце
проживання із зазначенням поштової адреси одного житла особи або адреси
спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та
соціального захисту, військової частини до визначених цим Законом
документів, Реєстру мешканців територіальної громади;»;
в абзаці дев’ятому слова «та місце перебування» виключити;
доповнити абзацами десятим – дванадцятим такого змісту:
«Реєстр мешканців територіальної громади – база даних, в тому числі
автоматизована інформаційна система, що належить міській, селищній або 14
сільській раді, призначена для обліку осіб, які проживають на території
відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
реєстраційний облік фізичних осіб центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб
(далі – реєстраційний облік) – узагальнення обліку здійснення реєстрації місця
проживання осіб на території однієї або декількох областей шляхом внесення
відомостей до баз даних, в тому числі автоматизованих інформаційних систем
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
реєстрації фізичних осіб;
зняття з реєстрації місця проживання особи – внесення відомостей про
вибуття особи з місця проживання до визначених цим Законом документів,
Реєстру мешканців територіальної громади.»;
2) у статті 6:
частину першу викласти у такій редакції:
«Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які
постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом тридцяти
робочих днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до
нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або
законні представники зобов’язані зареєструвати місце проживання
новонародженої дитини протягом місяця з дня державної реєстрації її
народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання
особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути
здійснена з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.»;
після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
«У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації,
реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі
довіреності, посвідченої в установленому порядку.».
У зв’язку з цим частини другу – дев’яту вважати відповідно частинами
третьою – десятою;
у частині третій:
абзац перший після слова «представник» доповнити словами
«, представник за довіреністю»;
в абзаці третьому слова «або свідоцтво про належність до громадянства
України» виключити;
в абзаці четвертому слова «державного мита або документ про
звільнення від його сплати» замінити словами «адміністративного збору»;
абзац п’ятий після слів «попереднього місця проживання» доповнити
словами «або у разі зміни місця проживання в межах адміністративно-
територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження органу
реєстрації»;15
у частині четвертій:
абзац перший після слів «представником особи» доповнити словами
«або представником за довіреністю»;
абзаци другий та третій після слів «законного представника» доповнити
словами «або представника за довіреністю»;
частини восьму – десяту виключити;
доповнити частинами одинадцятою – вісімнадцятою такого змісту:
«За бажанням особи, подання заяви про реєстрацію місця проживання
може здійснюватись відповідними посадовими особами підприємств -
виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку
(гуртожитку), об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-
будівельного кооперативу за місцем її проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією поштовою
адресою. У випадку, коли особа проживає в двох і більше місцях, вона
здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним
вибором. За цією адресою з особою ведеться офіційне листування та вручення
офіційної кореспонденції.
У випадку, якщо нове місце проживання особи знаходиться в іншій
адміністративно-територіальній одинці, орган реєстрації не пізніше
наступного робочого дня після реєстрації такого місця проживання надсилає
письмове повідомлення про зняття особи з реєстрації відповідному органу
реєстрації за попереднім місцем проживання особи. За можливості
повідомлення також надсилається засобами телекомунікаційного зв’язку.
У разі внесення під час реєстрації помилкових відомостей про особу
орган реєстрації зобов’язаний на підставі поданих особою або її законним
представником, представником за довіреністю достовірних відомостей у день
звернення внести необхідні зміни до документів, до яких вносяться відомості
про місце проживання та до відповідного реєстру.
Для здійснення реєстраційного обліку орган реєстрації передає відомості
про проведення реєстрації місця проживання особи та зняття з реєстрації до
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
реєстрації фізичних осіб. Порядок передачі таких відомостей встановлюється
Кабінетом Міністром України.
Надання органами реєстрації та центральним органом виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, відомостей
про місце проживання особи та інших персональних даних здійснюється
виключно у випадках, передбачених законами України, і лише в інтересах
національної безпеки, економічного добробуту та прав людини або за згодою
самої особи.
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх
проживання більше одного місяця і які мають невиконані майнові 16
зобов’язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням,
або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або
беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов’язані письмово
повідомити орган реєстрації про своє фактичне місце проживання.
Реєстрація та продовження реєстрації тимчасового перебування
іноземців, осіб без громадянства здійснюється відповідно до законодавства
про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.»;
3) доповнити Закон статтею 61
такого змісту:
«Стаття 61
. Особливості реєстрації місця проживання бездомних осіб
Бездомні та інші особи, що не мають постійного місця проживання,
реєструються за адресою спеціалізованої соціальної установи, закладу
соціального обслуговування та соціального захисту, створених органами
місцевого самоврядування для виконання цих функцій.
Подання заяви про реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання
таких осіб покладається на відповідну спеціалізовану соціальну установу,
заклад соціального обслуговування та соціального захисту.»;
4) у статті 7:
абзац другий частини першої після слів «законного представника»
доповнити словами «або представника за довіреністю, яка подається до органу
реєстрації»;
в абзаці другому частини четвертої слова «або свідоцтво про належність
до громадянства України» виключити;
абзац перший частини п’ятої після слів «представником особи»
доповнити словами «, представником за довіреністю»;
доповнити частиною сьомою такого змісту:
«За бажанням особи, подання заяви про зняття з реєстрації місця
проживання може здійснюватись відповідними посадовими особами
підприємств – виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного
будинку (гуртожитку), об’єднання співвласників багатоквартирного будинку,
житлово-будівельного кооперативу за місцем її проживання.»;
5) доповнити Закон статтею 91
такого змісту:
«Стаття 91
. Підстави для відмови в реєстрації або знятті з реєстрації
місця проживання
Орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця
проживання, якщо особа:
не подала необхідні для цього документи або інформацію;
у поданих документах містяться неправдиві відомості або документи
є недійсними;17
для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла
чотирнадцятирічного віку.
Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про
реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із
зазначенням у ній причин відмови.»;
6) статтю 10 викласти в такій редакції:
«Стаття 10. Порядок реєстрації місця проживання та ведення
реєстраційного обліку
Порядок здійснення реєстрації місця проживання, ведення
реєстраційного обліку та форми необхідних для цього документів
встановлюються Кабінетом Міністрів України.»;
7) статтю 11 викласти в такій редакції:
«Стаття 11. Повноваження органів реєстрації місця проживання та
державних органів у сфері реєстрації фізичних осіб
Орган реєстрації здійснює:
формування та ведення Реєстру мешканців територіальних громад;
реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання осіб у межах
відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
передачу у встановленому порядку відомостей для здійснення
реєстраційного обліку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб здійснює:
1)забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації
фізичних осіб;
2) узагальнення практики застосування нормативно-правових актів з
питань реєстрації місця проживання, виявлення проблемних питань у сфері
реєстрації місця проживання та розробку шляхів їх вирішення;
3) розроблення проектів нормативно-правових актів у сфері реєстрації
місця проживання, зокрема щодо стандартів захисту персональних даних та
взаємодії між реєстрами мешканців територіальних громад;
4) встановлює у межах своїх повноважень вимоги до програмного
забезпечення реєстрів мешканців територіальних громад та стандарти обміну
даними між такими реєстрами.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію
державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб:
1) контролює дотримання органами реєстрації законодавства з питань
реєстрації місця проживання та захисту персональних даних;
2) надає методологічну та технічну допомогу у забезпеченні взаємодії
між реєстрами мешканців територіальних громад;18
3) уносить пропозиції щодо забезпечення формування державної
політики у сфері реєстрації фізичних осіб та бере участь у розробленні
проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері реєстрації
фізичних осіб;
4)здійснює реєстраційний облік та надає інформацію за наявності
підстав визначених законом.
Облік громадян України, які проживають за межами України, ведеться
закордонними дипломатичними установами України в установленому
Міністерством закордонних справ України порядку.»;
8) доповнити Закон статтями 111
– 113
такого змісту:
«Стаття 111
. Адміністративний збір
1. За реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання сплачується
адміністративний збір у розмірі:
1) у разі звернення протягом встановленого цим Законом строку – 0,0085
мінімальної заробітної плати;
2) якщо особа порушила строки для звернення за реєстрацією місця
проживання, встановлені цим Законом, – 0,0255 мінімальної заробітної плати.
Стаття 112
. Реєстри мешканців територіальних громад
Для потреб реєстрації місця проживання відповідно до цього Закону
органи реєстрації формують та ведуть відповідні реєстри мешканців
територіальних громад.
Орган реєстрації є розпорядником відповідного реєстру.
Органи реєстрації здійснюють обмін даними між реєстрами мешканців
різних територіальних громад для реєстрації та зняття з реєстрації місця
проживання особи при її вибутті з однієї адміністративно-територіальної
одиниці та прибутті до іншої адміністративно-територіальної одиниці.
Вимоги до збирання, зберігання, обробки, використання і захисту
інформації у реєстрах мешканців територіальних громад, порядок їх взаємодії
між собою визначаються Кабінетом Міністрів України.
До реєстрів мешканців територіальних громад вносяться виключно такі
дані:
1) дані про особу:
а) прізвище, ім’я та по батькові;
б) дата народження;
в) місце проживання;
2) дата реєстрації місця проживання;
3) прізвище, ім’я та по батькові представника, якщо він діє від імені
особи, та відомості про документ, що посвідчує повноваження представника;19
4) інформація про останнє попереднє місце проживання;
5) дата припинення реєстрації місця проживання (після вибуття особи);
6) найменування органу реєстрації, прізвище, ім’я, по батькові та посада
особи, яка вносила записи до реєстру.
Стаття 113
. Доступ до реєстрів мешканців територіальних громад
Інформація з реєстрів використовується з додержанням вимог цього
Закону, законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних
даних».
Службовим та посадовим особам розпорядників реєстрів та інших
органів державної влади, що обробляють персональні дані внесені до реєстрів,
забороняється розголошувати персональні дані, що стали їм відомі у зв’язку з
виконанням службових обов’язків.
Кожна особа має право на доступ до своїх персональних даних,
внесених до реєстрів, а також інші права щодо своїх персональних даних,
передбачені Законом України «Про захист персональних даних».
Доступ до реєстрів здійснюється виключно авторизовано, із
збереженням інформації про службову або посадову особу, яка здійснювала
запит та час такого запиту.
Органу реєстрації заборонено передавати дані з Реєстру мешканців
територіальної громади третім особам з метою, не передбаченою цим
Законом.
Обмін інформацією між органами реєстрації та іншими органами
державної влади, органами місцевого самоврядування здійснюється за
письмовою згодою особи з метою надання їй адміністративних послуг.
Передача персональних даних, внесених до реєстрів мешканців
територіальних громад, органам державної влади без письмової згоди особи
може здійснюватися лише у випадках, передбачених законом для надання
інформації з обмеженим доступом.
Дані реєстрів мешканців територіальних громад можуть
використовуватися зі статистичною або науковою метою за умови їх
знеособлення.».
8. У Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р.,
№ 51, ст. 553; 2013 р., № 23, ст. 224; 2014 р., № 5, ст. 62, № 22, ст. 772, № 23,
ст. 876, № 28, ст. 935):
1) у статті 6:
абзац четвертий частини першої викласти в такій редакції:
«виконавчі органи міської ради міста обласного значення або
республіканського значення в Автономній Республіці Крим, районна, районні 20
у місті Києві та Севастополі державні адміністрації (далі – органи державної
реєстрації прав)»;
доповнити новою частиною такого змісту:
«4. Формування та ведення Державного реєстру прав здійснюють органи
державної реєстрації прав.»;
2) у частині першій статті 71
:
у пункті 4 слова «керівництво та» замінити словами «в межах
повноважень, визначених цим Законом,»;
доповнити новими пунктами 51
- 5
3
такого змісту:
«51
) видає, тимчасово обмежує дію та анулює сертифікат доступу до
роботи у Державному реєстрі прав;
5
2
) видає посвідчення і печатку державного реєстратора;
5
3
) здійснює розгляд скарг в адміністративному порядку на рішення,
дії, бездіяльність державних реєстраторів;»;
у пункті 6 слова «та покладені на нього Президентом України»
виключити;
3) статтю 9 викласти в такій редакції:
«Стаття 9. Державний реєстратор прав на нерухоме майно
1. Державний реєстратор прав:
1)здійснює державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх
реєстрації;
2)забезпечує ведення Державного реєстру прав;
3) надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку,
встановленому цим Законом;
4)забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна;
5)здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими
законами України.
2. Функції державного реєстратора здійснює посадова особа
виконавчого органу міської ради міста обласного значення або
республіканського значення в Автономній Республіці Крим та районної,
районної у місті Києві та Севастополі державній адміністрації, в тому числі
адміністратор центру надання адміністративних послуг, за умови наявності
сертифікату доступу до роботи у Державному реєстрі прав, виданого
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у
сфері державної реєстрації речових прав. Порядок видачі, тимчасового
обмеження та анулювання сертифікату доступу до роботи у Державному
реєстрі прав визначається Міністерством юстиції України. 21
Отримання сертифікату не вимагається, якщо особа до призначення на
посаду мала досвід роботи на посаді державного реєстратора протягом
останніх двох років.
Державний реєстратор має посвідчення державного реєстратора та
власну печатку, опис яких затверджується Міністерством юстиції України.
Функції державного реєстратора може виконувати особа з вищою
освітою за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра та стажем роботи на
державній службі або в органах місцевого самоврядування не менше одного
року, або стажем роботи в інших сферах не менше трьох років.
Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи державного
реєстратора здійснює відповідний орган державної реєстрації прав.
Якщо кількість державних реєстраторів в органі державної реєстрації
прав становить три і більше осіб, для організаційного та матеріально-
технічного забезпечення роботи державних реєстраторів створюється
відповідний структурний підрозділ (відділ, управління) виконавчого комітету
міської ради міста обласного значення або республіканського значення в
Автономній Республіці Крим, районної, районної в містах Києві та
Севастополі державної адміністрації, який очолює один з державних
реєстраторів.
У визначених цим Законом випадках державним реєстратором є
нотаріус як спеціальний суб’єкт.
3. Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну
реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та
їх об’єднань у діяльність державного реєстратора, пов’язану з проведенням
державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність
згідно із законом.»;
4) статтю 15 доповнити частиною п’ятнадцятою такого змісту:
«15. Порядок доступу державного реєстратора до баз даних, необхідних
для ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом
Міністрів України.»;
5) статтю 28 доповнити частиною восьмою такого змісту:
«8. Адміністратор центру надання адміністративних послуг при
здійсненні своїх повноважень щодо організації надання адміністративних
послуг безоплатно користується інформацією з Державного реєстру прав,
порядок доступу та використання даних якого встановлює Міністерство
юстиції України.».
9. У Законі України «Про Державний реєстр виборців» (Відомості
Верховної Ради України, 2011 р., № 5, ст. 34; 2013 р., № 48, ст. 682; 2014 р.,
№ 5, ст. 62, № 20-21, ст. 731, № 26, ст. 892):
1) у статті 22:22
у частині третій:
в абзаці першому слова «реєстрації фізичних осіб» замінити словом
«громадянства»;
пункти 1, 4 та 5 виключити;
після частини одинадцятої доповнити частиною дванадцятою такого
змісту:
«12. Уповноважена посадова особа органу реєстрації місця проживання
подає відомості про:
1) громадян України, зареєстрованих за місцем проживання у
відповідній адміністративно-територіальній одиниці, яким протягом
наступного місяця виповниться 18 років;
2) виборців, які протягом попереднього місяця зареєстрували своє місце
проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
3) виборців, які протягом попереднього місяця зняті з реєстрації за
місцем проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.».
У зв’язку з цим частини дванадцяту – двадцять другу вважати
відповідно частинами тринадцятою – двадцять третьою;
у частинах тринадцятій, чотирнадцятій, сімнадцятій, двадцять першій,
двадцять другій, двадцять третій слово «одинадцятою» замінити словом
«дванадцятою»;
у частині дев’ятнадцятій слово «п’ятнадцятою» замінити словом
«шістнадцятою»;
2) частину шосту статті 26 викласти в такій редакції:
«6. Персональні дані Реєстру можуть бути використані центральним
органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
громадянства, для реалізації покладених на нього завдань.».
10. У Законі України «Про Державний земельний кадастр» (Відомості
Верховної Ради України, 2012 р., № 8, ст. 61, № 49, ст. 555; 2013 р., № 40,
ст. 534; 2014 р., № 6-7, ст. 80, № 14, ст. 248, № 30, ст. 1012):
1) частину першу статті 1 доповнити новим абзацом такого змісту:
«електронна заява – заява про отримання витягу з Державного
земельного кадастру, яка формується і подається державному кадастровому
реєстратору через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.»;
2) частину другу статті 7 після абзацу п’ятнадцятого доповнити новим
абзацом такого змісту:
«видача, тимчасове обмеження дії та анулювання сертифікатів на право
користування та надання відомостей із Державного земельного кадастру
адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, посадовим особам 23
органів місцевого самоврядування, яким надаються повноваження з надання
відомостей із Державного земельного кадастру;»;
У зв’язку з цим абзац шістнадцятий вважати абзацом сімнадцятим;
3) частину першу статті 9 викласти у такій редакції:
«1. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру
здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Надання окремих відомостей із Державного земельного кадастру та
користування ними, у випадках, встановлених цим законом, може
здійснюватись адміністратором центру надання адміністративних послуг з
урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги», а також
уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування.
Для здійснення повноважень з надання відомостей із Державного
земельного кадастру адміністратор центру надання адміністративних послуг,
уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування повинні
отримати сертифікат на право користування та надання відомостей із
Державного земельного кадастру.
Необхідність здійснення повноважень з надання відомостей із
Державного земельного кадастру визначається відповідною місцевою
державною адміністрацією (селищною, міською радою) у структурі яких
перебуває центр надання адміністративних послуг або сільською, селищною,
міською радою (у разі не утворення центру надання адміністративних послуг)
з урахуванням можливості організаційного та технічного забезпечення їх
реалізації.
Видача, тимчасове обмеження дії та анулювання сертифіката на право
користування та надання відомостей із Державного земельного кадастру
здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику сфері земельних відносин, у порядку, встановленому центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у
сфері земельних відносин.
Не потребує отримання сертифіката особа, що перед призначенням на
посаду адміністратора чи на посаду в орган місцевого самоврядування,
працювала державним кадастровим реєстратором не менше двох років підряд.
Право на отримання окремих відомостей Державного земельного
кадастру мають нотаріуси при вчиненні нотаріальних дій, пов’язаних з
об’єктами нерухомості та особи, що відповідно до закону здійснюють
державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під час
проведення такої реєстрації.»;
4) у статті 38:
у частині першій:
після абзацу четвертого доповнити новими абзацами такого змісту: 24
«Відомості із Державного земельного кадастру, внесені до нього
з 1 січня 2013 року, про землі в межах території адміністративно-
територіальних одиниць, обмеження у використанні земель та земельні
ділянки надаються також посадовими особами сільських, селищних та міських
рад на території дії своїх повноважень у формі:
витягів з Державного земельного кадастру про землі в межах території
адміністративно-територіальних одиниць, обмеження у використанні земель
та земельні ділянки;
довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), про
наявність та розмір земельної частки (паю), про наявність у Державному
земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки
в межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового
призначення (використання);
викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної
документації Державного земельного кадастру.».
У зв’язку з цим абзаци п’ятий – десятий вважати відповідно абзацами
дев’ятим – чотирнадцятим;
абзац десятий після слів «за використанням та охороною земель,»
доповнити словами «органам виконавчої влади, органам місцевого
самоврядування,»;
абзац тринадцятий після слів «Порядок доступу нотаріусів» доповнити
словами «та осіб, які здійснюють державну реєстрацію речових прав та їх
обтяжень,»;
в абзаці чотирнадцятому слова «у Державного кадастрового реєстратора
або доручити отримати цей витяг нотаріусу» замінити словами
«у державного кадастрового реєстратора, в адміністратора центру надання
адміністративних послуг, уповноваженої посадової особи органу місцевого
самоврядування або доручити отримати цей витяг особі, яка здійснює
державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень чи нотаріусу»;
в абзаці третьому частини другої слова «в день надходження заяви»
замінити словами «не пізніше наступного робочого дня з дня надходження
заяви»;
частину сьому після абзацу сьомого доповнити новими абзацами такого
змісту:
«Для отримання витягу з Державного земельного кадастру заявник
особисто або через уповноважену ним особу чи особу, яка здійснює державну
реєстрацію речових прав, нотаріуса також може подати електронну заяву,
форма якої розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин,
та яка заповнюється шляхом внесення відповідних даних у режимі он-лайн
(on-line).25
При поданні електронної заяви оплата послуг за надання витягу з
Державного земельного кадастру здійснюється через офіційний веб-сайт
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
земельних відносин, із застосуванням електронних платіжних засобів
відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в
Україні».
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку або
мотивована відмова у наданні такого витягу видаються державним
кадастровим реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних
послуг, заявнику або уповноваженій ним особі чи особі, яка здійснює
державну реєстрацію речових прав, нотаріусу при здійсненні нотаріальних дій
в день отримання електронної заяви безпосередньо державним кадастровим
реєстратором, адміністратором центру надання адміністративних послуг.
У разі отримання витягу через центр надання адміністративних послуг
додаткові кошти, крім плати за надання такого витягу, не стягуються.
Видача витягу з Державного земельного кадастру або мотивованої
відмови у наданні такого витягу за бажанням заявника здійснюється
безпосередньо у державного кадастрового реєстратора, особи, яка здійснює
державну реєстрацію речових прав, уповноваженої посадової особи органу
місцевого самоврядування або через адміністратора центру надання
адміністративних послуг чи направленням поштою цінним листом з описом
вкладення та повідомленням про вручення.
У разі подання електронної заяви за власним електронним цифровим
підписом (печаткою) заявника, особи, яка здійснює державну реєстрацію
речових прав, або нотаріуса витяг з Державного земельного кадастру або
мотивована відмова у наданні такого витягу видаються у формі електронного
документа засобами телекомунікаційного зв’язку або за бажанням заявника
безпосередньо у державного кадастрового реєстратора, особи, яка здійснює
державну реєстрацію речових прав, уповноваженої посадової особи органу
місцевого самоврядування або через адміністратора центру надання
адміністративних послуг чи направленням поштою цінним листом з описом
вкладення та повідомленням про вручення.».
У зв’язку з цим абзаци восьмий – дванадцятий вважати відповідно
абзацами чотирнадцятим – вісімнадцятим;
5) частину першу статті 40 після слів «за рахунок коштів Державного
бюджету України» доповнити словами «, місцевих бюджетів, а також за
рахунок справляння плати за надання відомостей із Державного земельного
кадастру».
11. У Законі України «Про адміністративні послуги» (Відомості
Верховної Ради України, 2013 р., № 32, ст.409; 2014 р., № 14, ст. 255, № 24,
ст. 883):
1) у частині другій статті 2:26
пункт 7 після слів «нотаріальних дій» доповнити словами «(крім
нотаріальних дій, які вчиняються посадовими особами органів місцевого
самоврядування у населених пунктах де немає нотаріусів)»;
пункт 12 викласти в такій редакції:
«12) консульських дій, які вчиняються органами дипломатичної
служби;»;
пункт 13 виключити;
2) у статті 3:
у частині третій:
слова «Вимоги цього Закону поширюються на надання суб’єктом
надання адміністративних послуг» замінити словами «До адміністративних
послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим
державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом
місцевого самоврядування, їх уповноваженими посадовими особами»;
слово «свідоцтв,» виключити;
частину четверту після слова «Якщо» доповнити словом «чинним».
3) у статті 6:
у частині першій слова «цілодобової Урядової» виключити;
у пункті 3 частини другої слова «, у тому числі в суботу – не менше
шести годин» виключити;
4) статтю 8 після частини першої доповнити новими частинами такого
змісту:
«2. Інформаційна картка адміністративної послуги, яка надається
територіальним органом центрального органу виконавчої влади, іншого
державного органу, їх посадовими особами, які уповноважені відповідно до
закону надавати адміністративну послугу, затверджується на підставі типової
інформаційної картки, затвердженої відповідним центральним органом
виконавчої влади, іншим державним органом.
3. У разі делегування центральним органом виконавчої влади, іншим
державним органом, відповідно до закону повноважень з надання
адміністративних послуг місцевим органам виконавчої влади або органам
місцевого самоврядування, інформаційна картка адміністративної послуги, яка
надається органом, якому делеговані такі повноваження, затверджується на
підставі типової інформаційної картки, затвердженої органом, який відповідає
за формування державної політики щодо делегованого повноваження.
4. Інформаційні, технологічні картки адміністративних послуг щодо
адміністративних послуг, які надаються через центри надання
адміністративних послуг, погоджуються з керівниками відповідних центрів
надання адміністративних послуг.».27
У зв’язку з цим частини другу – четверту вважати відповідно частинами
п’ятою – сьомою.
5) у статті 9:
частину першу викласти в такій редакції:
«1. Адміністративні послуги надаються суб’єктами надання
адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання
адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал
адміністративних послуг або через інтегровані з ним офіційні веб-сайти
суб’єктів надання адміністративних послуг.»;
у частині четвертій:
в абзаці першому слова «чи усній формі» замінити словами «, усній чи
електронній формі»;
в абзаці другому слова «або у випадках, передбачених законом, за
допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку» замінити словами «, а у
випадку надання адміністративних послуг в електронній формі – через Єдиний
державний портал адміністративних послуг або через інтегровані з ним
офіційні веб-сайти суб’єктів надання адміністративних послуг»
частину п’яту доповнити абзацом другим такого змісту:
«Для окремих адміністративних послуг, у випадках, передбачених
законом, до заяви про надання адміністративної послуги також додаються
документи, вичерпний перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів
України.».
частину шосту після слів «не передбачені законом» доповнити словами
«та актами Кабінету Міністрів України у випадках передбачених законом»;
частину восьму викласти в такій редакції:
«8. Суб’єкт надання адміністративної послуги отримує відповідні
документи або інформацію без участі суб’єкта звернення на підставі поданих
відомостей у заяві, у тому числі шляхом доступу через систему електронної
взаємодії до інформаційних систем або баз даних інших суб’єктів надання
адміністративних послуг, підприємств, установ або організацій, що належать
до сфери їх управління.
Положення про систему електронної взаємодії для надання
адміністративних послуг органами державної влади, органами місцевого
самоврядування затверджується Кабінетом Міністрів України.»;
доповнити частину дев’яту пунктом 4 такого змісту:
«4) забезпечити безоплатний віддалений доступ через систему
електронної взаємодії до власних інформаційних систем та електронних баз
даних (реєстрів), що містять інформацію необхідну для надання
адміністративних послуг, адміністраторам центрів надання адміністративних
послуг та суб’єктам надання таких адміністративних послуг.»;
6) у статті 11:28
у частині першій слова «справляється плата (адміністративний збір)»
замінити словами «справляється плата – адміністративний збір»;
частину третю викласти у такій редакції:
«3. Розмір адміністративного збору і порядок його справляння
визначаються законом з урахуванням його соціального та економічного
значення.»;
у частинах четвертій та п’ятій слова «Плата за надання адміністративної
послуги (адміністративний збір)» замінити словами «Адміністративний збір»;
частину восьму після слів «адміністративних послуг» доповнити
словами «і є складовою адміністративних послуг».
7) у статті 12:
частини другу та третю викласти у такій редакції:
«2. Центр надання адміністративних послуг утворюється при Київській
та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі
державній адміністрації, міській раді (її виконавчому органі) міста обласного
та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, а також
міській та селищній раді (їх виконавчих органах) населених пунктів, які є
адміністративними центрами районів.
3. У населених пунктах, які є адміністративними центрами областей,
районів і Автономної Республіки Крим, а також у містах Києві та Севастополі
центри надання адміністративних послуг можуть забезпечувати надання
адміністративних послуг обласних, районних та міських державних
адміністрацій на основі узгоджених рішень.»;
частину четверту після слів «надання адміністративних послуг»
доповнити словами «та віддалені робочі місця адміністраторів такого центру»;
абзац другий частини сьомої доповнити реченням такого змісту:
«Такі адміністративні послуги повинні бути включені до переліку
адміністративних послуг, які надаються через центр.»;
частину восьму викласти у такій редакції:
«8. Суб’єктам надання адміністративних послуг забороняється
здійснювати прийом заяв суб’єктів звернень щодо надання адміністративних
послуг, видавати суб’єктам звернень оформлені результати надання
адміністративних послуг (у тому числі рішення про відмову в наданні
адміністративних послуг), якщо такі послуги надаються через центр надання
адміністративних послуг.»;
частину дев’яту доповнити абзацом такого змісту:
«За рішенням органу, який утворив центр надання адміністративних
послуг, у такому центрі також може здійснюватися надання консультацій,
прийняття та видача документів, укладення договорів і угод представниками
суб’єктів господарювання, які займають монопольне становище на
відповідному ринку послуг, які мають соціальне значення для населення
(водо-, тепло-, газо- електропостачання тощо).»;29
частину десяту доповнити абзацом такого змісту:
«Рішення голови місцевої державної адміністрації, міської, селищної
ради про затвердження положення, регламенту центру надання
адміністративних послуг, а також переліку адміністративних послуг, які
надаються через центр надання адміністративних послуг не є регуляторними
актами у сфері господарської діяльності та не підлягають державній
реєстрації.»;
частину одинадцяту викласти у такій редакції:
«11. Час прийому суб’єктів звернень є загальним (єдиним) для всіх
адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних
послуг, і становить:
1) у центрах надання адміністративних послуг, утворених при міських
радах міст, що є адміністративними центрами областей, Автономної
Республіки Крим, а також при Київській, Севастопольській міській державній
адміністрації – не менше шести днів на тиждень та семи годин на день;
2) в інших центрах надання адміністративних послуг – не менше п’яти
днів на тиждень та семи годин на день;
3) у територіальних підрозділах центру надання адміністративних послуг
час прийому суб’єктів звернень визначається органом, що утворив центр
надання адміністративних послуг.
Прийом суб’єктів звернень у центрі надання адміністративних послуг
здійснюється без перерви на обід та не менше одного дня на тиждень до
двадцятої години.
Прийом суб’єктів звернень у шостий день на тиждень у центрі надання
адміністративних послуг щодо послуг, строк надання яких менший ніж два
робочих дні (крім послуг, що надаються в день звернення), здійснюється
виключно за згодою суб’єкта звернення щодо збільшення строку надання такої
адміністративної послуги.».
8) доповнити Закон статтею 121
такого змісту:
«Стаття 121
. Керівник центру надання адміністративних послуг
1. Центр надання адміністративних послуг очолює керівник, який є
посадовою особою органу, що утворив центр надання адміністративних
послуг.
Керівник центру надання адміністративних послуг призначається на
посаду і звільняється з посади головою місцевої держадміністрації, міським
або селищним головою.
Керівник центру надання адміністративних послуг:
1)здійснює керівництво центром надання адміністративних послуг, несе
персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності;
2) організовує діяльність центру надання адміністративних послуг, у
тому числі щодо взаємодії із суб’єктами надання адміністративних послуг, 30
вживає заходів до удосконалення організації та підвищення ефективності
роботи центру надання адміністративних послуг;
3) розподіляє обов’язки між адміністраторами, координує їх діяльність
та контролює якість і своєчасність виконання ними обов’язків;
4) організовує інформаційне забезпечення роботи центру надання
адміністративних послуг, роботу із засобами масової інформації, визначає
зміст та час проведення інформаційних заходів;
5) сприяє створенню належних умов праці у центрі надання
адміністративних послуг, вносить пропозиції органу (посадовій особі), що
утворив центр надання адміністративних послуг, щодо матеріально-технічного
забезпечення центру;
6) розглядає скарги на дії чи бездіяльність адміністраторів та у разі
виявлення порушень вносить керівнику органу, що утворив центр надання
адміністративних послуг, пропозиції щодо притягнення адміністраторів до
дисциплінарної відповідальності;
7) може здійснювати функції адміністратора;
8) організовує роботу з підвищення рівня професійної компетентності
адміністраторів;
9) у випадках, встановлених законом, розглядає справи про
адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення;
10) виконує інші повноваження згідно з актами законодавства,
положенням про центр надання адміністративних послуг та його
регламентом.»;
9) у статті 15:
частину першу доповнити абзацом такого змісту:
«Забороняється відносити до супутніх послуг надання консультацій,
інформації, пов’язаних з наданням адміністративних послуг, продаж бланків
заяв та інших документів, необхідних для звернення щодо надання
адміністративних послуг, та надання допомоги в їх заповненні.»;
у частині другій слова «за критеріями» замінити словами «відповідно до
законодавства, що регулює питання оренди державного та комунального
майна, з урахуванням умови»;
частину третю виключити;
10) у статті 17:
у частині першій слова «, який є офіційним джерелом інформації про
надання адміністративних послуг в Україні» замінити словами «та інтегровані
з ним офіційні веб-сайти суб’єктів надання адміністративних послуг»;
у частині другій слова «що реалізує державну політику економічного
розвитку» замінити словами «що реалізує державну політику у сфері
інформатизації, електронного урядування, формування і використання 31
національних електронних інформаційних ресурсів, розвитку інформаційного
суспільства».
абзац перший частини третьої викласти в такій редакції:
«3. Порядок ведення, вимоги щодо функціональних можливостей
Єдиного державного порталу адміністративних послуг, а також заходи щодо
його впровадження в експлуатацію визначаються Кабінетом Міністрів
України. При цьому Єдиний державний портал адміністративних послуг
повинен забезпечувати:»;
частину четверту виключити;
11) статтю 18 доповнити новою частиною такого змісту:
«3. Суб’єкти надання адміністративних послуг та центри надання
адміністративних послуг звільняються від плати за підключення (у тому числі
обслуговування та використання) до реєстрів, інших інформаційних баз, що
використовуються для надання адміністративних послуг.»;
12) в абзаці третьому частини першої статті 20 цифри «2014» замінити
цифрами «2016».
12. У Законі України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та
документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її
спеціальний статус» (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 51,
ст. 716; 2014 р., № 36, ст. 1190):
1) абзац третій частини шостої статті 7 після слів «органу та ЗДУ»
доповнити словами «, а також адміністраторів центрів надання
адміністративних послуг»;
2) підпункт «а)» пункту 2 частини першої статті 13 виключити;
3) статтю 29 виключити.
13. У Декреті Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року
№ 7-93 «Про державне мито» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р.,
№ 13, ст. 113 із наступними змінами):
1) пункт 7 статті 2 виключити;
2) підпункт «м» пункту 6 статті 3 виключити.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його
опублікування, крім:
пункту 2, абзаців другого та третього підпункту 3 пункту 5 та
пунктів 6, 10 Розділу І цього Закону, які набирають чинності
з 1 січня 2015 року;
пункту 3, абзаців третього – п’ятого, шостого – сьомого (у частині
здійснення реєстрації транспортних засобів та видачі посвідчень водія)
підпункту 3 пункту 5 та пункту 8 Розділу І цього Закону, які набирають
чинності з 1 липня 2015 року.32
2. З метою забезпечення надання через центри надання адміністративних
послуг адміністративних послуг органів виконавчої влади, за рішенням
органу, що утворив центр надання адміністративних послуг, дозволяється
залучення протягом перехідного періоду (але не пізніше ніж до 1 січня 2016
року) до надання адміністративних послуг у центрі надання адміністративних
послуг посадових осіб – представників суб’єктів надання адміністративних
послуг, зокрема, у сферах: реєстрації місця проживання та видачі паспортів
громадян України (у тому числі для виїзду за кордон); реєстрації юридичних
осіб та фізичних осіб – підприємців; реєстрації прав на нерухоме майно;
реєстрації земельних ділянок.
Строк залучення посадових осіб – представників суб’єктів надання
адміністративних послуг та функціональні обов’язки у центрі надання
адміністративних послуг (консультування суб’єктів звернення або
адміністраторів та/або прийом заяв від суб’єктів звернення та/або видача
результатів надання адміністративних послуг тощо) визначається органом, що
утворив центр надання адміністративних послуг.
3. Встановити, що реєстрація місця проживання в порядку визначеному
цим Законом, здійснюється з 1 липня 2015 року.
Встановити, що:
до 1 липня 2015 року реєстрація місця проживання особи здійснюється
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у
сфері реєстрації фізичних осіб;
до 1 липня 2015 року довідки про склад сім’ї та/або зареєстрованих осіб
видаються підприємствами, установами та організаціями, органами державної
влади та місцевого самоврядування, які мають у своєму володінні відповідні
картотеки з питань реєстрації фізичних осіб;
з 1 липня 2015 року запитування, надання та отримання відомостей про
склад сім’ї та/або зареєстрованих осіб за відповідним місцем проживання
особи, що необхідні для надання адміністративних послуг, здійснюється лише
в електронному вигляді та виключно органами державної влади та місцевого
самоврядування, які відповідно до закону надають адміністративні послуги.
Для первинного створення реєстрів мешканців територіальних громад в
автоматизованій формі, органи реєстрації мають право одноразово
використати дані Державного реєстру виборців.
Житлово-експлуатаційні організації, інші підприємства, установи та
організації, що забезпечували ведення картотек з питань реєстрації фізичних
осіб, а також територіальні підрозділи центрального органу виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб, яким
передано такі картотеки, зобов’язані до 1 липня 2015 року передати їх
сільським, селищним, міським радам, повноваження яких поширюються на
територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.33
4. Кабінету Міністрів України протягом чотирьох місяців з дня
опублікування цього Закону:
забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення органами виконавчої влади своїх нормативно-
правових актів у відповідність із цим Законом.

 

Голова Верховної Ради
України

 

Взято з джерела http://www.minregion.gov.ua/attachments/files/press/%D0%97%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD.pdf

Опубліковано в Документи, Обговорення документів. Додати permalink.